Чорнобильська катастрофа - 30 років після аварії

2016-04-26

26 квітня 1986 року – цю дату пам’ятатимуть усі покоління українців, білорусів і росіян. Саме цього дня сталася найстрашніша техногенна катастрофа ХХ століття – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Сотні тисяч смертей, онкологічні захворювання, зараження лісів, води, землі, мутація тварин та народження хворих дітей – такий результат вибуху.
У той злощасний день навіть досвідчені спеціалісти не могли припустити, якими будуть наслідки. Викид радіації накрив не тільки частину колишнього СРСР, а і Східну Європу та Скандинавські країни. Та найбільшого опромінення зазнали Україна та Білорусь – тоді ці країни ще були у складі Союзу РСР.
У день вибуху та в наступні дні ЧАЕС, як ніколи, потребувала робочої сили, адже вогонь неможливо було загасити. У ліквідації аварії взяли участь понад 600 тисяч чоловік, одна половина з яких – військові, друга – звичайні працівники фабрик та заводів. Тоді, за радянських часів, ніхто нікого не запитував – наказ вищого керівництва не обговорювали. В основному ліквідатори були з України і Білорусії.
Нескінченні викиди в повітря смертельно небезпечних радіаційних речовин: ізотопів плутонію, урану, йоду, цезію, стронцію та радіоактивного пилу – призвели до загибелі найкращих, тих, хто працював у самому пеклі.
Науковці визначили, що основними чинниками аварії на Чорнобильській станції були недоліки у конструкції реактора РБМК, низька якість регламенту експлуатації в частині забезпечення безпеки, неефективність регулювання та нагляду за безпекою в ядерній енергетиці та помилки персоналу. Чорнобильська катастрофа показала не тільки провали радянської системи, але і її безсердечність.
Сьогодні, через тридцять років після аварії, необхідно згадати керівників, рядових будівельників, військовослужбовців, науковців та інших фахівців, які без пишномовних слів про героїзм, без пред'явлення суспільству вимог щодо соціального захисту, виконали свій громадянський і професійний обов'язок і побудували об'єкт «Укриття» в дуже складних радіаційних умовах.
Наслідки були неймовірні та довготривалі. Навряд чи ми колись дізнаємося про реальну кількість жертв Чорнобильської катастрофи – 31 робітник героїчно загинув відразу, проте постраждалих було значно більше. Понад 350 тисяч осіб було евакуйовано та переміщено, а наслідки для здоров'я людей можна спостерігати ще й досі.
Міжнародні зусилля із подолання наслідків Чорнобильської катастрофи з координуються Європейським банком реконструкції та розвитку 1990 року і координуються по двох основних напрямках: обслуговування сховищ для радіоактивних відходів і проміжного сховища для використаного радіоактивного пального, а також проект будівництва Укриття, мета якого – зробити Реактор 4 стабільним і безпечним для навколишнього середовища.
Сьогодні всі українці схиляють голови у спогадах про жахливу трагедію, що сталася в Чорнобилі, та вшановують пам'ять тих, хто втратив своє життя за таких нелюдських умов. За тридцять років багато що змінилося. Ніщо не може стерти те, що сталося в Чорнобилі, а його наслідки будуть відчуватися протягом багатьох прийдешніх десятирічь.
Районна бібліотека до цих трагічних і пам’ятних подій провела екологічний репортаж «Чорнобиль в серці України, а тінь його по всій Землі»» для учнів 11-А класу МНВК «Ерудит» та інформаційне досьє «І камінь там сумує й плаче» для групи учнів професійного ліцею. У фойє бібліотеки оформлено книжкову виставку-док: «Чорна трагедія на мальовничій землі». Бібліотекарі прийняли участь у підготовці та проведенні масового заходу «Чорнобиль. 30 років гіркоти, втрат, віри і надії…» в професійному ліцеї.