Майстер-клас: "Писанка - символ України"

2017-04-10

Село на нашій Україні –
Неначе писанка село…
Т.Г. Шевченко
В цих словах найповніше відтворено наш давній і прекрасний звичай – писати писанки. Українська писанка має давню історію. Ще в древніх слов’ян її використовували в обрядах приходу весни. На теренах України традиція малювання писанок передавалась з покоління в покоління на протязі багатьох віків. Мати Лесі Українки у 1876 році навіть видала книжку “Український народний орнамент” в якій зокрема було подано чимало різних орнаментів та візерунків, які використовувались при малюванні писанок з самих давніх часів.
В районній бібліотеці в переддень великого свята Великодня відбувся майстер-клас по писанкарству «Писанка-символ України» із знаною на Монастирищині майстринею Євгенією Михайлівною Комар. Ця унікальна жінка має безліч талантів: вона шиє і вишиває, пише вірші і співає народні пісні, виготовляє картини з природніх матеріалів та розписує писанки. На майстер-клас по писанкарству до Євгенії Михайлівни завітали учні спеціалізованої школи №5 та наші друзі – волонтери Корпусу Миру Крістіна і Джеймесон Еш, які активно цікавляться українською культурою, звичаями, традиціями, мовою. Бібліотекар розповіла про історію писанки, про її значення в культурі України, про багатство та різноманіття технік писанкарства, яке поширене на всій території нашої країни. Існує кілька видів писанок. Вони бувають традиційні й нетрадиційні. Традиційні виготовляються зі справжніх курячих яєць. Нетрадиційні – дерев’яні писанки-мальованки, використовують винятково як сувенір. На традиційні писанки візерунки наносять різними технічними прийомами. У деяких районах поширена техніка крапання воском зі свічі на яйце. Така писанка називається капанкою, крапанкою. Зафарбовування в один колір характерно для всієї України. Це – крашанки. В інших місцевостях побутує техніка шкрябання на фарбованих яйцях гострим предметом, вони називаються шкрябанками. Євгенія Михайлівна показувала воскову техніку писанкарства за допомогою спеціального писачка. Щоб писанка вийшла багатобарвною, поступово на різних барвах закривають воском задуманий малюнок, зберігаючи послідовність кольорів від світлого до темного. Деяких учасників так захопило дійство, що просиділи в бібліотеці не одну годину і натхнені пішли додому ділитися враженнями та вдосконалювати отримані навички.
Український письменник Михайло Стельмах про українську писанку писав : “Народ живе красою, вміє не лише створити, а й обезсмертити себе у прекрасному. Стільки стрілося у писанці! Казка, пісня, бувальщина, материнська колискова і росяна стежка дитинства, вінок першого кохання і дужість повноліття, мудрість старості і присмак вічності у присмерку вечірнього неба. З радістю – смуток, з усмішкою – надія. Добирайте, осмислюйте, повертайте скарби народові, котрий примножить їх знову й знову”. Тож зберігаймо та примножуймо українські традиції, передаваймо їх нашим нащадкам. Хай Великдень в Вашій оселі буде світлим і радісним. Христос Воскрес! Воскресне Україна!