До Дня пам’яті жертв Голодомору

2016-11-24

26 листопада ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв.
В історії бурхливого XX-го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце.
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії.
Ця спланована проти українського селянства акція мала ліквідувати основу української нації і національного відродження, зруйнувати незалежні господарства, унеможливити протистояння радянській владі. «Голод запланувала Москва для знищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян знищили не тому, що вони були селянами, а тому, що вони були українцями", — писав американський професор Р.Конквест.
До Дня пам’яті жертв Голодомору в фойє районної бібліотеки демонструвалася книжкова виставка: «Пам’яті свіча горить», яка проілюструвала найтрагічніші сторінки нашої історії. До цієї дати районною бібліотекою проведено ряд спільних заходів з спеціалізованою школою І-ІІІ ст. № 5 та професійним ліцеєм, спрямованих на підвищення обізнаності дітей щодо найтрагічніших сторінок нашої історії.
Був підготовлений та проведений вечір-реквієм: «Тихі зорі вічної пам’яті», оформлена книжкова виставка: «Образу хліба вклонімося» в професійному ліцеї, у спеціалізованій школі №5- показовий захід: лінійка-реквієм «Горить свіча», в якому активну участь взяла районна бібліотека, де відбулася прем’єра книги: «Голод 33-ого – біль душі і пам’ять серця» та оформлена книжкова виставка: «П’ять колосків, закуті дротом»
Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі.
Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони. Ми впевнені – Україна пам’ятає. То ж давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, мудрішими.